КЗ"Заваллівський ліцей".Дистанційне навчання 10-11 клас."Захист України"

 10 клас

20.10.2020 р.

Стрілецька зброя та поводження з нею.

СТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ ТА ПОВОДЖЕННЯ З НЕЮ

Історія розвитку стрілецької зброї

Офіційною датою виникнення вогнепальної зброї серед європейських народів вважають XIV ст., коли розвиток техніки дав змогу застосовувати порох (до середини XIX ст. це був димний порох) як засіб для метання. Використання енергії пороху для метання снарядів ознаменувало собою початок нової ери у військовій справі - з'явилась артилерія, і надалі, після її появи, у тому ж XIV ст., виникла окрема гілка артилерії - ручна вогнепальна зброя.

На Русі вогнепальна зброя також з'явилась у XIV ст., але точна дата появи не встановлена. Згідно з Галіцийським часописом, "армати" на Русі з'явились у 1389 р. "та от того часу урозуміли з них стріляти". Але у Софійському часі згадується не лише про появу вогнепальної зброї, а вже її бойове застосування.

Перші зразки ручної вогнепальної зброї були вкрай недосконалі. Вони представляли собою порівняно короткі залізні або бронзові труби, склепані з окремих смуг або викувані з цільного куска. Один кінець труби був закритий наглухо та інколи закінчувався стержнем. Заряджання та стрільбу здійснювали найпримітивнішим способом. У канал ствола засипали заряд пороху, потім туди вводили снаряд - залізну або свинцеву кулю. Стрілець брав зброю у руки та наводив на ціль, потім, підносячи вогонь (ґніт або розпечений прут) до маленького отвору, запалював заряд. Як правило, запалював заряд помічник стрільця.

У XIV ст. ручна вогнепальна зброя суттєво не відрізнялась від артилерійських гармат і була тією ж гарматою, але зменшеною до таких розмірів, щоб можна було стріляти з рук. Цю зброю називали ручницями або гаківницями (від крюка, гака, що виступав знизу).

У XIV ст. з'явилися рушниці з ґнутовим замком (на Заході - аркебузи, на Русі - ручні пищалі 12,5-18 мм калібру).

З першої чверті XV ст. у побудові ручної вогнепальної зброї з'явились перші удосконалення - стволи стали більш подовженими, приклади вигнутими, затравочні отвори розміщуються не зверху, на лінії прицілу, а збоку.

Велике значення для розвитку стрілецької зброї мав перехід від ґнутових до колесцових (кінець XV ст.) та ударно-кременевих (XVI ст.) замків. Ця гладкоствольна дульнозарядна зброя проіснувала до XIX ст.

Перші зразки нарізної зброї були створені ще у XVI ст., але через складність виготовлення на озброєння потрапили лише у 60-х рр. XIX ст.

Винахід у першій половині XIX ст. ударного складу й капсуля, як засобу запалення метального заряду, паперового (у 60-х рр. - металевого) унітарного набою, удосконалення замків і створення затворів дали змогу переозброїти збройні формування нарізними казенно-зарядними карабінами і гвинтівками.

З появою нітрогліцеринового пороху з'являється напівавтоматична та автоматична зброя (кінець XIX ст).

Класифікація сучасної стрілецької зброї

Розглядаючи класифікацію зброї, враховуючи й стрілецьку, потрібно пам'ятати, що:

• будь-яка зброя - це засіб нанесення противнику певного ураження;

• класифікація - умовна, тому що з розвитком та появою нових зразків зброї за призначенням, конструкцією та принципом дії з'являються нові елементи класифікації.

Сьогодні на озброєнні армій дуже велике розмаїття зразків стрілецької зброї. Для їх вивчення та оцінки можливостей за бойовим використанням потрібна класифікація, що допоможе звести все різноманіття зразків до визначених видів.

У класифікації, яку пропонуємо, види стрілецької зброї можна поділити за такими основними ознаками:

За призначенням:

бойова (військова) - суто для військового (бойового) використання;

поліцейська - для сил правопорядку;

мисливська - для мисливської промисловості;

цивільна - для самооборони;

спортивна - для спортивних змагань;

навчальна - для вивчення будови, способів застосування, але з якої не можна стріляти насправді;

навчально-тренувальна - для придбання початкових навичок стрільби.

Д.з Вчити конспект

23.10.2020 р.

Призначення і будова основних частин і механізмів автомата

Призначення і будова основних частин і  механізмів автомата

Автомат Калашникова є основним видом автома­тичної стрілецької зброї. Створив його російський конс­труктор М.Т.Калашников. Автомат набув широкого виз­нання. Він простий за конструкцією і має високі бойові та експлуатаційні якості. На основі цього автомата ство­рені й прийняті на озброєння армії ручний кулемет Ка­лашникова (РКК) та інші зразки стрілецької зброї з ефективними бойовими властивостями. 

Призначення, бойові властивості та загальна будова автомата

Автомат Калашникова калібру 5,45 мм або 7,62 мм є індивідуальною зброєю і призначений для знищення живої сили й ураження вогневих засобів противника. Для ураження противника у рукопашному бою до авто­мата прикріплюється штик-ніж. З автомата ведеться ав­томатичний або одиничний вогонь. Автоматичний вогонь е основним: він ведеться короткими (до 5 пострілів) і довгими (до 10 пострілів) чергами або безперервно.Бойові властивості автомата характеризуються да­ними, наведеними в таблиці.

Таблиця  АВТОМАТ КАЛАШНИКОВА

Характеристики	АКМ	АК-74
Калібр ствола, мм	7,62	5,45
Прицільна дальність стрільби, м	1000	1000
Найдієвіший вогонь, м	400	500
Дальність прямого пострілу, м:
по нерухомій цілі	350	440
по рухомій цілі	525	625
Темп стрільби, пострілів/хв	до 600	до 600
Бойова швидкострільність пострілів/хв:
Одиничними	40	40
Чергами	100	100
Вага із зарядженим магазином, кг	3,6	3,6
Вага штика-ножа, г	450	490
Місткість магазина, патронів	30	30
Гранична дальність польоту кулі, м	3000	3150
Убивча дальність кулі, м	1500	1350
Початкова швидкість кулі, м/с	715	900
Вага патрона, г	16,2	10,2

Автомат складається з таких десяти основних частин (мал. 1): ствол із ствольною коробкою, прицільним пристроєм і пістолетною рукояткою; кришка ствольної коробки; затворна рама з газовим поршнем; затвор; по» воротний механізм; газова трубка зі ствольною наклад­кою; ударно-спусковий механізм; цівка; магазин; ком­пенсатор (в АКМ) або дуловий гальмо-компенсатор (в АК-74). У комплект автомата входять: штик-ніж, при­ладдя, ремінь, шомпол і сумка для магазинів.

Автоматична дія автомата базується на використанні порохових газів, що відводяться від каналу ствола до газового поршня затворної рами. 

 

Призначення, будова частин і механізмів автомата

Ствол служить для спрямування польоту кулі. Всередині ствол має канал з чотирма нарізами, які йдуть зліва вгору направо. Нарізи необхідні для надання кулі обертового руху. Проміжки між нарізами називають­ся полями. Відстань між двома протилежними полями (по діаметру) називається калібром каналу ствола; в автома­тів він дорівнює 5,45 мм і 7,62 мм. У казенній частині ка­нал гладенький і зроблений за формою гільзи; ця частина каналу містить патрон і називається патронником.

Ствольна коробка з'єднує частини і меха­нізми автомата,  забезпечує закривання  каналу ствола затвором і запирання затвора. У ствольній коробці роз­ташований ударно-спусковий механізм. Зверху коробка закривається кришкою. 

Прицільний пристрій необхідний для наве­дення автомата при стрільбі по цілях на різні відстані. Муш­ка загвинчена в полозок, який кріпиться в основі мушки. Кришка ствольної коробки потрібна для за­побігання забрудненню частин і механізмів, розміщених у ствольній коробці. З правого боку вона має ступінчас­тий виріз для проходження відстріляних гільз назовні і для руху рукоятки затворної рами, а позаду - отвір для виступу напрямного стержня поворотного механізму. Кришка утримується на ствольній коробці за допомогою напівкруглого вирізу на колодці прицілу, поперечного паза ствольної коробки і виступу напрямного стержня поворотного механізму.

Приклад і пістолетна рукоятка забезпечують зруч­ність дії автомата при стрільбі. Приклад має антабку для ременя, гніздо для пенала з приладдям і затильник зкришкою над гніздом. У гнізді приклада закріплено пру­жину для виштовхування пенала.

Затворна рама з газовим поршнем слу­жить для приведення в дію затвора та ударно-спускового механізму.

Затвор служить для досилання патрона у патронник, закривання каналу ствола, розбивання кап­суля і викидання з патронника гільзи патрона.

Поворотний механізм необхідний для по­вернення затворної рами із затвором в попереднє по­ложення.

Газова трубка із ствольною накладкою призначена для спрямування газового поршня і для за­хисту рук від опіків при стрільбі.

Ударно-спусковий механізм призначений для спуску курка з бойового зводу або із зводу авто­спуску, нанесення удару по ударнику, забезпечення ве­дення автоматичного чи одиничного вогню, припинення стрільби, для запобігання пострілів при незапертому зат­ворі і для постановки автомата на запобіжник.

Цівка служить для зручності дії з автома­том і захисту рук від опіків.

Магазин призначений для розміщення пат­ронів і подачі їх у ствольну коробку.

Штик-ніж прикріплюється до автомата перед атакою і призначений для ураження противника в руко­пашному бою, а також використовується як ніж, пилка (для розпилювання металу) і ножиці (для різання дроту).

Піхви складаються з підвіски з карабінчи-ками, пластмасового корпусу, упору, виступу-осі.

Д.з. Вчити конспект.

11 клас

20.10.2020 р.

Рух відділення стройовим і похідним кроком.

Стройові прийоми. Рух відділення стройовим і похідним кроком

Які команди на уроках фізкультури подавав учитель? Як ви їх виконували?

Строї відділення. Розгорнутий стрій відділення може бути одношеренговий (шеренга) або двошеренговий.

Шикування відділення в одношеренговий (двошеренговий) стрій проводять за командою «Відділення, в одну шеренгу (у дві шеренги) — СТАВАЙ». Прийнявши стройове положення і подавши команду, командир відділення стає обличчям убік фронту шикування; відділення шикується згідно із штатом ліворуч від командира за інтервалами і дистанціями, визначеними Статутом.

Якщо відділення (екіпаж, обслуга) складається із чотирьох і менше осіб, то завжди шикуєтся в одну шеренгу. Щоб вирівняти відділення на місці, подають команда «РІВНЯЙСЬ» або «Ліворуч — РІВНЯЙСЬ». За командою «Рівняйсь» усі, крім правофлангового, повертають голову праворуч (праве вухо вище від лівого, підборіддя трохи підняте) і вирівнюються так, щоб кожен бачив груди четвертої особи, вважаючи себе першим.

За командою «Ліворуч — рівняйсь» усі, крім лівофлангового, повертають голову ліворуч (ліве вухо вище від правого, підборіддя трохи підняте). Під час рівняння військовослужбовці можуть трохи пересуватися вперед, назад або в той чи інший бік. Після закінчення рівняння подають команду «СТРУНКО».

Під час рівняння відділення після повороту його кругом у наступній команді вказують бік рівняння, наприклад: «Праворуч (ліворуч) — РІВНЯЙСЬ».

За командою «Відділення — РОЗІЙДИСЬ» військовослужбовці виходять зі строю. Для збору відділення подають команду «Від ділення — ДО МЕНЕ», за якою військовослужбовці бігом збираються до командира і за його додатковою командою шикуються.

Повороти відділення виконують усі військовослужбовці з додержанням рівняння. Після повороту відділення у двошеренговому строю праворуч/ліворуч командир відділення робить півкроку праворуч/ліворуч, під час повороту кругом — крок уперед.

Розмикання та змикання відділення. Для розмикання відділення на місці подають команду «Відділення — праворуч (ліворуч, від середини) розім-КНИСЬ» або «Відділення — праворуч (ліворуч, від середини) на стільки-то кроків розім-КНИСЬ (бігом, розім-КНИСЬ)».

За виконавчою командою всі військовослужбовці, за винятком того, від якого здійснюють розмикання, повертаються у вказаний бік, одночасно приставляючи ногу, повертають голову в напрямку фронту строю і рухаються прискореним півкроком (бігом), дивлячись через плече на того, хто іде позаду, і не відриваючись від нього; після зупинки того, хто іде позаду, кожен робить ще стільки кроків, скільки їх визначено командою, та повертається ліворуч (праворуч).

Якщо інтервал не був визначений, розмикання проводять на один крок. Під час розмикання від середини за командою вказують середнього військовослужбовця, який, почувши своє прізвище, відповідає: «Я», — витягує вперед ліву руку і опускає її.

Під час рівняння відділення зберігають інтервал, визначений для розмикання.

Для змикання відділення на місці подають команда «Відділення, праворуч (ліворуч, до середини) зім-КНИСЬ (бігом, зім-КНИСЬ)». За виконавчою командою всі військовослужбовці, за винятком того, до якого призначене змикання, повертаються в напрямку змикання, після чого прискореним півкроком (бігом) підходять на визначений для зімкненого строю інтервал і з підходом самостійно зупиняються та повертаються ліворуч (праворуч).

Перешикування відділення з однієї шеренги у дві й навпаки. Для перешикування відділення з однієї шеренги у дві попередньо здійснюють розподіл на перший та другий за командою «Відділення — на перший та другий — РОЗПОДІЛИСЬ». Розподіл починають з правого флангу: кожний військовослужбовець, швидко повертаючи голову до військовослужбовця, який стоїть ліворуч від нього, називає свій номер і відразу повертає голову прямо; лівофланговий голову не повертає.

У такому ж самому порядку відбувається розподіл за загальною нумерацією, для чого подають команду «Відділення — за порядком — РОЗПОДІЛИСЬ».

У двошеренговому строю лівофланговий другої шеренги після закінчення розподілу за загальною нумерацією доповідає: «Повний» або «Неповний».

Перешикування відділення на місці з однієї шеренги у дві здійснюють за командою «Відділення — у дві шеренги — ШИКУЙСЬ». За виконавчою командою другі номери роблять лівою ногою крок назад, не приставляючи правої ноги, крок праворуч, щоб стати позаду перших номерів, і приставляють ліву ногу.

Для перешикування відділення на місці із зімкненого двошеренгового строю в одношеренговий стрій відділення попередньо розмикається на один крок, після чого подають команду «Відділення — в одну шеренгу — ШИКУЙСЬ». За виконавчою командою другі номери виходять на лінію перших, роблять лівою ногою крок ліворуч, не приставляючи правої ноги, крок уперед і приставляють ліву ногу.

Рух відділення стройовим і похідним кроком. Для руху відділення стройовим кроком подають команди: «Відділення — стройовим кроком — РУШ». За потреби, у команді визначають напрямок руху та бік рівняння, наприклад: «Відділення — на такий-то предмет рівняння праворуч/ліворуч стройовим кроком — РУШ». За командою «РУШ» усі одночасно починають рух із лівої ноги, додержуючи рівняння й зберігаючи інтервали та дистанції. Якщо бік рівняння не визначено, то рівняння здійснюють убік правого флангу поглядом без повернення голови. Для того, щоб зупинити відділення, подають команду «Відділення — СТІЙ».

Рух відділення похідним кроком здійснюють у похідному строю. Похідний стрій відділення може бути в колону по одному або в колону по два. Шикування відділення в колону по одному / по два на місці проводять за командою: «Відділення — у колону по одному / по два — СТАВАЙ». Прийнявши стройове положення і подавши команду, командир стає обличчям убік руху, а відділення шикується згідно зі штатом. Відділення (екіпаж, обслуга) у складі чотирьох осіб і менше завжди шикується в колону по одному.

Перешикування відділення з розгорнутого строю в колону проводять поворотом відділення праворуч за командою «Відділення — право-РУЧ». Під час повороту двошеренгового строю командир відділення робить півкроку праворуч.

Перешикування відділення з колони по одному в колону по два проводять за командою «Відділення — у колону по два, кроком — РУШ». За виконавчою командою командир відділення (напрямний) іде півкроком, другі номери, вийшовши праворуч, у такт кроку займають свої місця в колоні; від ділення рухається півкроком до команди «ПРЯМО» або «Відділення — СТІЙ».

Перешикування відділення з колони по два в колону по одному проводять за командою «Відділення — в колону по одному, кроком — РУШ» (під час руху — «РУШ»), За виконавчою командою командир відділення (напрямний) іде повним кроком, усі інші — півкроком; із звільненням місця другі номери в такт кроку заходять за перші, рухаються далі повним кроком.

Для зміни напрямку руху колони подають команди: «Відділення — правим (лівим) плечем вперед — РУШ» — напрямний (напрямні) заходить (заходять) ліворуч (праворуч) до команди «ПРЯМО», інші йдуть за ним (ними); «Відділення — за мною — РУШ (бігом — «РУШ»)» — відділення йде за командиром; «Відділення — кругом — РУШ» — відділення одночасно 

повертається кругом.

Д.з.Вчити конспект

21.10.2020 р.

Історія розвитку українського військаВступ

• Становлення сучасних Збройних Сил має свою передісторію, свої традиції, які передаються із покоління в покоління. З давніх-давен аж до новітніх часів, через свої багатства й незахищеність, Україна, більше ніж будь-яка країна Європи, зазнавала спустошливих нападів і завоювань. Тому тема чужоземного поневолення й боротьби з ним стала досліджуючою в її історії.

​

www.themegallery.com

• Епіграф: “Слід поставитись до армії не як до якоїсь свалки, куди скидають найменш цінні, на ніщо краще непридатні елементи, а як до окраси держави і нації”.

М.С. Грушевський

​

Історія

• На початковому етапі східнослов'янської цивілізації воєнна організація була родоплемінною. Саме рід дбав про зброю та воєнне спорядження, забезпечував охорону осель і городищ від ворогів. Керував воями в бою воєвода або князь. Давньослов'янське військо мало примітивну організацію, просту зброю, слабку дисципліну, а тому часто програвало бої готам (4 ст.). Разом з тим слов'янські вої дивували світ своєю сміливістю, силою, кмітливістю. Значний вплив на становлення і розвиток слов'янського війська мали нормани (варяги). Згідно з "Повістю минулих літ" норманська династія розпочинається з князя Рюрика, який об'єднав Київ і Новгород. Варяги складали незначну частину слов'янського війська і служили в ньому до середини 11 століття. За цей час вони впровадили в українське військо досконалішу зброю та облаштунок (панцирі, металеві лаштунки на тіло, шолом на голову, довгий щит, меч, спис) і військове мистецтво (висока дисципліна, упорядкування війська, взаємовиручка в бою).

www.themegallery.com

Слов'янський вої

Основні історичні етапи розвитку Збройних Сил Київської Русі.

• У часи Київської держави (10-13століття) військо складалося з дружини князя та народного ополчення. Дружина будувалась за зразком варягів, але до неї входили вищі верства громадянства та бояри, які усвідомлювали потребу в захисті своєї батьківщини. Князі утримували дружинників, платили грішми, дозволяли привласнювати частину завойованого майна, давали землі. Дружини князя складалися з полків (по 100-200 чоловік), їх називали за іменем князя і, рідше, - земель. Полк міг підрозділятися на менші частини. Народне ополчення (або вої) спочатку не мало постійної військової організації, а збиралося лише для самооборони, коли нападав ворог. Пізніше князі Олег та Ігор почали брати воїв у походи. До них залучали міський люд, селян-хліборобів. Народне ополчення організовувалось і поділялося за територіальною ознакою на тисячі, їх називали за назвами міст.

www.themegallery.com

LOGO

Зброя

• Зброя княжої доби була двох видів: охоронна й зачіпна. До першої належали панцир, кольчуга, шолом, щит, що служили для захисту тіла в бою. Зачіпна зброя це - спис, шаблю, сокира, лук зі стрілами.
• За княжої доби були два основні роди війська: оружники і стрільці. Оружники мали на озброєнні панцир, шолом, щит, меч, спис, сокиру. Стрільці були тільки озброєні луком із стрілами. До кінця 11 століття українське військо було пішим. Кіннота, яку вперше використав Олег і Ігор в 10 столітті у походах на Візантію і греків, за своїм озброєнням поділялася на важку (воїни в панцирах, шоломах, зі списами і щитами) та легку (стрільці злуками).

www.themegallery.com

LOGO

Флот

• У княжу добу починає розвиватися й український військовий флот. Воєнні човни називалися лодіями. Були річкові і морські лодії, вони мали різні розміри і вміщували від 40 до 100 воїв. Збиралося військо за наказом князя. Спеціальні військові тренування, маневри у війську не проводилися. Дорослі вдосконалювали свою майстерність в бою. Хлопці мали знати всі види зброї, вміти боротися, кидати спис, стріляти з лука, володіти мечем, шаблею, їздити верхи на коні. Після такої підготовки підлітків брали у бойові походи.

www.themegallery.com

LOGO

Українське військо періоду козаччини.

• Військо підтримувало силу і могутність держави, обороняло її кордони. Але татарська навала у 13-14 століттях привела до занепаду української держави і її війська. Землі України потрапляли під литовські, польські, угорські, молдавські прапори. 15-18 століття в історії України - це період козаччини. Головна історична умова виникнення козацтва як суспільного стану і збройної сили - підневільне становище України під владою сусідніх держав Литви і Польщі, позбавлення її власної етнічної державності, соціальне гноблення, а також небезпека з боку орд кочівників, які грабували, нищили, брали у полон український люд. У цей час визріває національна свідомість народу, міцнішає його бажання здобути свободу і незалежність.

www.themegallery.com

LOGO

Розвиток козаччини

• Перші письмові згадки про українських козаків містять джерела кінця 15-початку 16 століття. У 1989 році виповнилось 500 років від першої згадки у "Хроніці" польського історика Мартина Бельського про козаків на поділлі. Спочатку козаки не мали ніякої військової організації, а збиралися у ватаги по кілька десятків чоловік. Зброя їх була простою: луки, списи, сокири, шаблі, примітивні рушниці, їхньою тактикою була локальна війна, а метою - здобич. Лише у першій половині 16 ст. козаки освоїли простори нижче дніпрових порогів - так званий Низ і почали будувати козацькі укріплення - січі (від слова "сікти"). На рубежі 40-50-х років 16 століття козаки заснували могутню фортецю на Дніпровському острові Тамаківка. Вважають, що це й була перша в історії України козацька твердиня - Запорізька Січ.

www.themegallery.com

LOGO

Устрій козаків

• Козацьке військо мало демократичний устрій. Усі політичні й організаційні питання вирішувалися на раді. Залежно від її учасників рада поділялась на повну, військову, генеральну, старшинську, чорну. Командування військом здійснювали військова старшина різних ступенів. На чолі війська стояв гетьман. Він був головою козацької держави, мав повну адміністративну владу, брав активну участь у законодавчій діяльності, судовій справі. Приймаючи рішення з основних питань, гетьман враховував думку генеральної та старшинської рад.

www.themegallery.com

Богдан Хмельницкий

LOGO

Збройна боротьба Українського народу.

• Кінець 19 -поч. 20 ст. ознаменовано новим піднесенням національно-визвольної боротьби українського народу. Центром її стала Зх. Україна. Там зародився січовий стрілецький рух (“Січ”, “Сокіл”). А в 1914 р. було створено Легіон Січових Стрільців. Австрійський штаб прийняв лише 2,5 тис. добровольців. Першим командиром легіону був Галущипський, а згодом Козак. Січове стрілецтво виростило славних синів України: К. Левицького, М. Волошина, і т. д. Збройні сили України протягом 1917-1922 рр. мали складний розвиток. Так, 16 січня 1918р. Центральна Рада ухвалила Закон про утворення народної армії на міліційній основі для оборони держави, але 29 квітня відбувся державний переворот, який проголосив гетьманщину. За часів Скоропадського було сформовано дивізію сердюків і дивізію сірожупанників, а загальне число армії становило більше 60 тис. чол. Відбулася українізація Чорноморського флоту. Перший корабель - міноносець "Завидний" підняв український прапор у липні 1917 р, а через 4 місяці його підняла половина кораблів флоту.

www.themegallery.com

LOGO

Збройна боротьба Українського народу.

• Усі військові формування, які залишилися на Україні та в Криму після громадянської війни поділилися на два округи: Київський і Харківський. У 1922р. вони були об'єднані в Український військовий округ. Була також проведена військова реформа, яка передбачала підвищення технічної оснащеності Збройних Сил.

www.themegallery.com

LOGO

Збройна боротьба Українського народу.

• Усі військові формування, які залишилися на Україні та в Криму після громадянської війни поділилися на два округи: Київський і Харківський. У 1922р. вони були об'єднані в Український військовий округ. Була також проведена військова реформа, яка передбачала підвищення технічної оснащеності Збройних Сил.
• У 1929 р. патріотичні групи Зх. України об'єдналися в організацію Українських Націоналістів з метою відновлення незалежності України.
• 15 березня 1939 р. на території Чехословаччини було проголошено незалежну Карпатську Україну І сформовано її національну армію - Карпатську Січ. Тоді ж Угорська армія задушила молоду державу. Загинуло більше 5 тис. українців.

www.themegallery.com

Степан Бендера

LOGO

Збройна боротьба Українського народу.

• З початком радянсько-німецької війни основна частина українського народу була у складі збройних сил СРСР (більше 4,5 млн. людей), а також в підпільному та партизанському русі. За даними різних джерел, кількість партизан в Україні становила від 50 до 500 тис. чол. в різні роки війни. Найбільш відомі сильні партизанські з'єднання під керівництвом Ковпака, Федорова, і ін.
• Третю групу українського населення становили загони українських націоналістів під командуванням Гуревича, яка була створена в листопаді 1942 р. Через збройні формування УПА-ОУН за роки війни пройшло понад 400 тис. чол. Після звільнення України від фашистських окупантів УПА повертає зброю проти сталінізму, за незалежність України.
• До середини 50-х р. ними було ліквідовано більше 
• 
  
• 
  
• 13 тис. радянських чиновників. На жаль втрати 
• 
  
• українців були ще більші і трагічними. Лише в 1993р. Верховна Рада України віднесла УПА та інші військові формування, що не вчинили злочинів, до учасників бойових дій.

www.themegallery.com

УПА

LOGO

Розпад СРСР

• З розпадом СРСР постало питання, як бути з армією. Україна ще 16 липня 1990 заявила в “Декларації про державний суверенітет”, що має право на створення власних збройних сил. 11 жовтня 1991 р. Верховна рада затвердила Концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України. Тому 19 жовтня 1991р. Верховна Рада постановила вважати 6 грудня святом - Днем Збр
• ойних Сил України.

10 кл.  2 семестр

19.01.2021 р.

Нормативно-правова база цивільного захисту.

Єдина державна система цивільного захисту та її складові.

Нормативно-правова база цивільної оборони(цивільного захисту населення)

У статті 1 Закону «Про цивільну оборону України» (В редакції, затвердженій Законом України від 24.03.1999 р. №555-XIV) записано :

«Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування».

 

Це законодавче положення узгоджено із Женевськими конвенціями 1949 р. про цивільну оборону і підтверджено ще одним законом: Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000 р. №1809-III.       (із змінами, внесеними відповідно до Закону №1419-ІV від 03.03.2004 р.).

Згідно Закону України «Про цивільну оборону України»:

Цивільна оборона України є державної системою органів управління, сил, засобів, що створюються для організації забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони складають:

• Органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;
• Органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів виконавчої влади і адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання;
• Сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;
• Фонди фінансових, мелодичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
• Системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

 

Керівництво Цивільною обороною України

відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Начальником Цивільної оборони України  є:		Прем'єр-міністр України;
Заступником начальника  Цивільної оборони України  є:		Міністр з питань надзвичайних  ситуаційта  у справах захисту населення від наслідків  Чорнобильської катастрофи;
Начальниками об'єктів Цивільної оборони є:		керівники органів державної виконавчої влади, підприємств установ та організацій.

 

Безпосереднє виконання функцій Цивільної оборони покладається на :

• органи управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) України;
• штаби цивільної оборони;
• створені у складі підприємств, установ та організацій спеціальні підрозділи, що залуча-ються до захисту населення і  надання йому допомоги в надзвичайних ситуаціях.

Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання надає своїм працівникам сховище, забезпечує засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), сприяє здійсненню евакозаходів, створенню сил для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, та їх готовності до практичних дій.

 

Головними завданнями Цивільної оборони України є:

• Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і здійснення заходів, спрямованих на зменшення збитків і втрат у раз аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
• Оповіщання населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнні час та постійне інформування його про наявну обстановку;
• Захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та від небезпеки у воєнний час;
• Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха й осередках ураження;
• Створення систем аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності до функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу;
• Підготовка і перепідготовка керівного складу, органів управління та сил ЦО;
• Навчання населення правил застосування засобів індивідуального захисту і поводження в надзвичайних ситуаціях.

Головна увага при розробці і проведенню заходів цивільної оборони повинна бути направлена на захист населення від можливих наслідків надзвичайних ситуацій.

 

Захист населення,  що попадає в зони ураження надзвичайних ситуацій, здійснюється шляхом:

• Укриття в захисних спорудах;
• Відселення або евакуацієї ;
• Забезпеченням засобами індивідуального захисту.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконанням здійснюється за територіально-виробничим принципом.

 

Література:

1.    Закон України «Про цивільну оборону України» від 03.02.1993 р.
2.    Закон України «Про захист населення і територій» від 08.06.2000 р.
3.    Підручник «Захист Вітчизни» ст. 230-231.                 

 

• 
  
• 
  
• .