Блог Матвійчука Юрія Івановича,: Національна стратегія розвитку освіти в Україні

Національна стратегія

розвитку освіти в Україні

І. Мета і пріоритетні напрями Національної стратегії

розвитку освіти

1.1. Мета Національної стратегії розвитку освіти

Метою Національної стратегії розвитку освіти на наступне десятиріччя є:

 підвищення доступності якісної, конкурентоспроможної освіти

для громадян України відповідно до вимог інноваційного сталого розвитку

суспільства, економіки, кожного громадянина;

 забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її інди-

відуальними задатками, здібностями, потребами на основі навчання

упродовж життя.

1.2. Стратегічні напрями розвитку освіти

Стратегія розвитку національної системи освіти має формуватись адекватно

сучасним інтеграційним і глобалізаційним процесам, вимогам переходу до постін-

дустріальної цивілізації, чим забезпечити стійкий рух і розвиток України в першій

половині ХХІ століття, інтегрування національної системи освіти у європейський і

світовий освітній простір.

Ключовими напрямами державної освітньої політики мають стати:

 реформування системи освіти на основі філософії «лю-

диноцентризму» як стратегії національної освіти;

 оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти,

адекватної вимогам часу;

 модернізація структури, змісту й організації освіти на за-

садах компетентнісного підходу, переорієнтації змісту

освіти на цілі сталого розвитку;

 створення і забезпечення можливостей для реалізації рі-

зноманітних освітніх моделей, навчальних закладів різних

типів і форм власності, різноманітних форм та засобів

отримання освіти;

 побудова ефективної системи національного виховання,

розвитку і соціалізації дітей та молоді;

 забезпечення доступності та неперервності освіти впро-

довж життя;

 формування здоров’язбережного середовища, екологіза-

ції освіти, валеологічної культури учасників навчально-

виховного процесу;

 розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, під-

вищення якості освіти на інноваційній основі;

 інформатизація освіти, удосконалення бібліотечного та

інформаційно-ресурсного забезпечення освіти і науки;

 забезпечення національного моніторингу системи освіти;

 підвищення соціального статусу педагогів;

 створення сучасної матеріально-технічної бази системи

3.4. Забезпечення національного виховання, розвитку і соціалізації ді-

тей та молоді

Система освіти має забезпечувати формування особистості, яка усвідомлює

свою належність до українського народу, європейської цивілізації, орієнтується в

реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя у постійно

змінюваному, конкурентному, взаємозалежному світі.

Ядром державної гуманітарної політики щодо національного виховання має

бути забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового вихо-

вання, формування здорового способу життя, соціальної активності, відповідаль-

ності та толерантності.

Реалізація цих завдань передбачає:

 переорієнтацію пріоритетів освіти з держави на особистість, на послі-

довну демократизацію і гуманізацію навчально-виховного процесу,

педагогічної ідеології загалом, тобто на європейські гуманістичні цін-

ності й виміри;

 розроблення та реалізацію Концепції національного виховання;

 забезпечення відповідності змісту і якості виховання актуальним про-

блемам та перспективам розвитку особистості, суспільства, держави;

 взаємодію сім’ї, освітніх установ, органів управління освітою, дитячих і

молодіжних громадських організацій, широких верств суспільства, мі-

сцевої громади, бізнесових структур, релігійних конфесій у вихованні і

соціалізації дітей та молоді;

 розроблення цілісної системи виявлення та психолого-педагогічного

супроводу обдарованої молоді, забезпечення умов для її розвитку,

соціалізації та подальшого професійного зростання;

 розроблення програми превентивного виховання дітей і молоді в сис-

темі освіти; формування ефективної та дієвої системи профілактики

правопорушень, дитячої бездоглядності та безпритульності;

 розроблення інваріантних моделей змісту виховання в закладах осві-

ти з урахуванням сучасних соціокультурних ситуацій, цінностей вихо-

вання та навчання;

 посилення впливу літератури та мистецтва на виховання і розвиток

дітей та молоді;

 створення на державному телебаченні навчально-пізнавальних пере-

дач для молоді з науково-технічного, еколого-натуралістичного, есте-

тичного, туристично-краєзнавчого та інших напрямів позашкільної

освіти;

 впровадження програм підготовки молоді до подружнього життя та

формування відповідального батьківства;

 формування здорового способу життя як складової виховання, збере-

ження і зміцнення здоров’я дітей і молоді, забезпечення їх збалансо-

ваного харчування, диспансеризації;

 збільшення рухового режиму учнів шкільного віку за рахунок уроків

фізичної культури, спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої ро-

боти в позаурочний час;

 удосконалення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи

у закладах системи освіти та інших відомств (розширення кількості

спортивних гуртків, секцій і клубів з обов’язковим кадровим, фінансо-

вим, матеріально-технічним забезпеченням їх діяльності);

 оновлення методології фізичного виховання дітей та молоді з безпо-

середнім валеологічним супроводом усього процесу навчання і вихо-

вання дітей з різними фізичними та освітніми можливостями;

 посилення взаємодії органів управління освітою і навчальних закладів

із засобами масової інформації у справі виховання і розвитку підрос-

таючого покоління, недопущення шкідливого інформаційно-

психологічного впливу засобів медіаіндустрії на дітей;

 створення системи психолого-педагогічної та медико-соціальної підт-

римки та реабілітації сім’ї;

 розроблення критеріїв оцінювання якості і результативності виховної

діяльності навчальних закладів .

Реалізація Національної стратегії забезпечить підвищення якості вітчизняної

освіти, її інноваційний розвиток відповідно до світових стандартів, що сприятиме

істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенці-

алу суспільства та особистості. У результаті цього відбудуться відчутні позитивні

зміни в соціально-економічному та політичному житті країни, розвитку науки, культури духовності.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                 від 30 листопада 2000 р. N 1770
                               Київ

             Про затвердження положень про допризовну
            підготовку і про підготовку призовників з
                військово-технічних спеціальностей

         { Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
           N 896 ( 896-2009-п ) від 26.08.2009
           N 868 ( 868-2012-п ) від 19.09.2012 }

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про
загальний військовий обов'язок і військову службу" ( 2232-12 )
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Затвердити такі, що додаються:

Положення про допризовну підготовку;

Положення про підготовку призовників з військово-технічних
спеціальностей.

Прем'єр-міністр України В.ЮЩЕНКО

Інд. 29

                                          ЗАТВЕРДЖЕНО
                             постановою Кабінету Міністрів України
                                від 30 листопада 2000 р. N 1770

ПОЛОЖЕННЯ
Про допризовну підготовку

Загальні питання

1. Допризовна підготовка є складовою частиною підготовки
юнаків допризовного і призовного віку до військової служби.

У ході допризовної підготовки молодь набуває військових знань
і практичних навичок в обсязі, необхідному для успішного засвоєння
програми бойової підготовки.

     2. Допризовна підготовка включається до визначеної державою
складової освіти вищих навчальних закладів I   і   II   рівня
акредитації, професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних
закладів (далі   -   навчальні   заклади)   та   проводиться   за
затвердженими відповідно до законодавства програмами, погодженими
з Міноборони.

Керівництво допризовною підготовкою

3. Керівництво допризовною підготовкою, програмним і
методичним забезпеченням здійснює Міноборони, Міносвіти, а також
інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані
навчальні заклади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування.

4. Міноборони за участю інших центральних органів виконавчої
влади:

розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань
допризовної підготовки;

організовує і проводить навчально-методичні збори офіцерів
військових комісаріатів, які відповідають за допризовну
підготовку;

бере участь у розробленні програм допризовної підготовки;

узагальнює досвід проведення допризовної підготовки.

5. Безпосереднє керівництво допризовною підготовкою в
оперативних командуваннях покладається на управління оперативного
командування.

Управління оперативного командування:

     розробляють і здійснюють заходи щодо організації шефської
роботи та патріотичного виховання юнаків силами військових частин
і вищих військових навчальних   закладів   незалежно   від   їх
підпорядкування,    розташованих    на    території   оперативного
командування;

ведуть облік і звітність за визначеними Міноборони питаннями
з допризовної підготовки;

проводять настановні збори для освоєння спеціальності
особами, які призначаються вперше на посаду викладача допризовної
підготовки;

забезпечують навчальні заклади озброєнням, боєприпасами і
військовим майном відповідно до норм, визначених програмами
допризовної підготовки;

надають допомогу Раді міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевим держадміністраціям та органам місцевого самоврядування у
створенні навчально-матеріальної бази навчальних закладів,
необхідної для проведення допризовної підготовки.

     6. Начальники гарнізонів, командири з'єднань і військових
частин, начальники вищих військових навчальних закладів разом з
військовими комісаріатами надають допомогу органам управління
освітою, підпорядкованим місцевим органам виконавчої влади та
органам   місцевого   самоврядування (далі - органи управління
освітою),    керівникам    навчальних   закладів   в   організації
військово-шефської роботи з юнаками.

{ Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 896
( 896-2009-п ) від 26.08.2009 }

7. Разом з органами управління освітою у повсякденному
керівництві допризовною підготовкою беруть участь військовий
комісаріат Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та
Севастопольський міські, районні (міські) військові комісаріати.

Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, обласні,
Київський та Севастопольський міські, районні (міські) військові
комісаріати:

підбивають підсумки допризовної підготовки за минулий і
ставлять завдання на новий навчальний рік;

організовують навчально-польові збори юнаків, які проходять
допризовну підготовку в навчальних закладах;

провадять добір кандидатів на посаду викладача допризовної
підготовки;

організовують і проводять методичну підготовку викладачів
допризовної підготовки;

     планують і організовують стрільби з автомата (малокаліберної
гвинтівки) бойовими патронами під час навчально-польових зборів
юнаків,    які   проходять   допризовну   підготовку,   показ   їм
науково-популярних,     хронікально-документальних     кінофільмів
військово-патріотичної тематики; разом з начальниками гарнізонів,
командирами військових частин і начальниками вищих військових
навчальних   закладів організовують військово-шефську роботу з
юнаками;

вносять відповідні записи до облікової картки призовника і
посвідчення про приписку юнаків, які закінчили повний курс
допризовної підготовки, до призовної дільниці;

інформують місцеві держадміністрації та органи місцевого
самоврядування про стан допризовної підготовки;

ведуть облік і звітність за визначеними Міноборони питаннями
з допризовної підготовки.

8. Міносвіти, інші центральні органи виконавчої влади, яким
підпорядковані навчальні заклади:

здійснюють керівництво допризовною підготовкою;

забезпечують навчально-методичну підготовку викладачів
допризовної підготовки;

планують і разом з управліннями оперативного командування
організовують настановні збори для освоєння спеціальності особами,
які призначаються вперше на посаду викладача допризовної
підготовки;

надають допомогу органам управління освітою в організації та
проведенні допризовної підготовки, створенні
навчально-матеріальної бази, зберіганні озброєння, боєприпасів і
військового майна;

вивчають, узагальнюють і поширюють позитивний досвід
проведення допризовної підготовки.

9. Органи управління освітою:

забезпечують виконання заходів з питань організації та
проведення допризовної підготовки;

забезпечують охоплення юнаків допризовною підготовкою і
належну якість її проведення;

сприяють створенню навчально-матеріальної бази і належних
умов для одержання теоретичних знань і набуття практичних навичок
юнаками під час проведення класних занять і навчально-польових
зборів;

надають допомогу навчальним закладам у встановленні та
розвиткові шефських зв'язків з розташованими на території області,
міста, району військовими частинами, вищими військовими
навчальними закладами;

вивчають, узагальнюють і поширюють позитивний досвід
проведення допризовної підготовки.

     10. Керівник навчального закладу несе відповідальність за
організацію       та       стан       допризовної      підготовки,
військово-патріотичного виховання, створення   і   вдосконалення
навчально-матеріальної      бази,     підготовку     юнаків     до
навчально-польових зборів, зберігання озброєння, боєприпасів і
військового майна.

Керівник навчального закладу:

забезпечує виконання програми допризовної підготовки і
створення безпечних умов навчання;

виділяє приміщення і майданчики для проведення практичних
занять з допризовної підготовки;

видає накази про початок і закінчення навчання з допризовної
підготовки, призначення командирів взводів та відділень,
проведення занять з стрільби з малокаліберної гвинтівки;

організовує облік, зберігання, ремонт та списання озброєння,
боєприпасів і військового майна відповідно до встановленого
порядку, не менш як один раз на три місяці особисто перевіряє стан
цієї роботи;

контролює проведення занять викладачем допризовної
підготовки, виносить на обговорення педагогічних рад не менш як
один раз на рік питання щодо стану допризовної підготовки.

Викладачі допризовної підготовки

11. Викладачі допризовної підготовки (далі - викладачі)
входять до штату навчальних закладів і є відповідальними за
підготовку юнаків допризовного віку, облік, зберігання, технічний
стан та видачу озброєння, боєприпасів і військового майна,
додержання встановлених правил і запобіжних заходів під час
проведення занять.

12. На посади викладачів призначаються офіцери запасу або у
відставці, які мають вищу освіту, спроможні за віком і станом
здоров'я якісно проводити заняття, а також випускники вищих
педагогічних навчальних закладів за спеціальністю викладач
допризовної підготовки і фізичного виховання.

У разі коли немає можливості укомплектовувати ці посади
офіцерами, викладачами можуть бути призначені добре підготовлені
та досвідчені прапорщики (мічмани), сержанти (старшини), солдати
(матроси) запасу з вищою освітою.

     13. Підготовка викладачів допризовної підготовки і фізичного
виховання   проводиться на факультетах фізичного виховання та
кафедрах військової підготовки вищих педагогічних   навчальних
закладів.

     На навчання приймаються чоловіки віком до 25 років, які
пройшли строкову військову службу або військову   службу   за
контрактом і відповідають вимогам підготовки офіцерів запасу.
Добір   кандидатів   провадять   військові   частини    з    числа
військовослужбовців строкової служби, які підлягають звільненню в
запас, а також військові комісаріати разом з органами управління
освітою - з числа військовозобов'язаних, звільнених у запас після
закінчення встановленого строку військової служби.

14. Викладач повинен знати вимоги щодо підготовки молоді до
військової служби, постійно підвищувати свій професійний рівень.

Викладач:

організовує і проводить заняття з допризовної підготовки;

бере участь у створенні і вдосконаленні
навчально-матеріальної бази, необхідної для проведення допризовної
підготовки;

веде облік, зберігає та видає озброєння, боєприпаси і
військове майно, не менш як один раз на місяць перевіряє їх
наявність і технічний стан;

організовує разом з викладачем фізичної культури змагання з
військово-прикладних видів спорту;

бере участь в організації та проведенні районних (міських)
змагань з військово-прикладних видів спорту і цивільної оборони;

використовує військово-шефську допомогу для підвищення
ефективності занять з допризовної підготовки;

веде роботу з військово-професійної орієнтації юнаків,
відбору і підготовки їх для вступу до вищих військових навчальних
закладів;

бере участь у складанні характеристик на юнаків допризовного
і призовного віку, проведенні заходів, пов'язаних з припискою
громадян до призовних дільниць, а також забезпечує своєчасне
прибуття юнаків за викликом у військові комісаріати.

15. Викладач планує свою роботу за розкладом занять, що
затверджується керівником навчального закладу.

     16. Викладачі систематично підвищують свій професійний рівень
під час настановних зборів, навчання на факультетах при інститутах
підвищення     кваліфікації     та     перепідготовки      кадрів,
навчально-методичних   зборів перед початком навчального року,
щомісячних одноденних методичних занять, триденних методичних
занять   у   канікулярний період, роботи в методичній комісії
навчального закладу і самостійно.

Курси підвищення кваліфікації викладачів організовують органи
управління освітою один раз на п'ять років.

Навчально-методичні збори проводяться перед початком
навчального року за програмою, затвердженою військовим
комісаріатом за погодженням з відповідними органами управління
освітою та у справах цивільної оборони.

Щомісячні одноденні методичні заняття проводяться військовим
комісаріатом разом з органами управління освітою та у справах
цивільної оборони відповідно до специфіки навчального процесу
навчальних закладів. День проведення цих занять установлює
військовий комісар за домовленістю з органом управління освітою.

Викладачам надається один день на тиждень для методичної
підготовки.

17. Для забезпечення керівництва навчально-методичною роботою
з допризовної підготовки при військових комісаріатах створюються
позаштатні методичні ради. Робота позаштатної методичної ради
планується на рік.

Склад методичної ради, плани її роботи, розклад
навчально-методичних зборів і методичних занять затверджує
військовий комісар за погодженням з відповідним органом управління
освітою.

18. У військових комісаріатах ведеться журнал обліку
методичної підготовки викладачів допризовної підготовки, в органах
охорони здоров'я - викладачів основ медичних знань навчальних
закладів.

19. Оплата праці викладачів проводиться на умовах,
передбачених для викладачів навчальних закладів відповідно до
законодавства.

Позакласна робота з допризовної підготовки,
військово-патріотична робота з юнаками, а також керівництво
гуртками, обладнання військового кабінету, кімнати зберігання
зброї та стрілецького тиру і завідування ними провадяться за
додаткову плату у порядку і розмірах, установлених Міносвіти.

Організація та проведення допризовної підготовки

20. Допризовну підготовку організовують і проводять за
відповідними програмами.

Згідно з програмами у навчальних закладах розробляється
потижневий план допризовної підготовки на навчальний рік. Заняття
з цього предмета включають до загального розкладу занять і
проводять по класах та навчальних групах, що іменуються взводами.
Взводи поділяються на відділення.

Керівник навчального закладу призначає командирів взводів і
відділень.

     21. Навчання    юнаків    умінню    стріляти    з    автомата
(малокаліберної   гвинтівки) бойовими патронами проводиться на
стрільбищах і в тирах військових частин,   вищих   військових
навчальних   закладів, організацій Товариства сприяння обороні
України (ТСО України) і спортивних організацій.

Час, місце і порядок проведення стрільб визначає військовий
комісар, який їх організовує за погодженням з начальниками
гарнізону, вищого військового навчального закладу, командиром
військової частини і до початку навчального року повідомляє про це
місцеву держадміністрацію та орган місцевого самоврядування.

У разі організації стрільб на стрільбищах і в тирах, що
належать організаціям ТСО України, керівництво стрільбами здійснює
офіцер військового комісаріату разом з працівниками ТСО України.
За розпорядженням управлінь оперативного командування для цього
можуть бути призначені офіцери, прапорщики (мічмани), сержанти
(старшини) військових частин і вищих військових навчальних
закладів.

22. Після закінчення навчання за програмами допризовної
підготовки в навчальному закладі організовуються змагання з
військово-прикладних видів спорту.

Матеріально-технічне забезпечення
допризовної підготовки

     23. У    навчальних    закладах    створюється   і   постійно
вдосконалюється навчально-матеріальна база. У разі відсутності у
навчальних   закладах   стрілецького тиру за рішенням місцевої
держадміністрації або органу місцевого самоврядування заняття з
вогневої   підготовки   проводяться   у стрілецьких тирах інших
навчальних закладів.

24. Навчальним закладам озброєння, боєприпаси і військове
майно видають органи постачання оперативних командувань через
військові комісаріати відповідно до встановлених норм.

Озброєння і боєприпаси видаються за наявності дозволу органу
внутрішніх справ на їх зберігання.

Перевезення озброєння, боєприпасів і військового майна до
навчальних закладів планують органи військових сполучень
відповідно до заявок органів постачання оперативних командувань і
здійснюють у порядку, встановленому для військових перевезень, за
рахунок Міноборони.

Ремонт озброєння і військового майна навчальних закладів
проводиться у ремонтних підприємствах (майстернях) оперативних
командувань.

25. Згідно з програмами допризовної підготовки органи
управління у справах цивільної оборони та органи охорони здоров'я
забезпечують навчальні заклади навчальним майном відповідно до
заявок органів управління освітою.

Контроль за проведенням допризовної підготовки

26. Контроль за проведенням допризовної підготовки здійснюють
Міноборони, Міносвіти, інші центральні органи виконавчої влади,
яким підпорядковані навчальні заклади, а також управління
оперативного командування, військові комісаріати разом з органами
управління освітою, у справах цивільної оборони та органами
охорони здоров'я.

     27. Перевірка якості засвоєння юнаками програм допризовної
підготовки,   методичної   підготовки    викладачів    допризовної
підготовки,   стану навчально-матеріальної бази та організації
військово-патріотичного виховання молоді проводиться у навчальному
закладі не менш як один раз на три роки.

За результатами перевірки складається акт, що затверджується
особою, за дорученням якої проводиться перевірка.

                            ПОЛОЖЕННЯ
                    про підготовку призовників
               з військово-технічних спеціальностей

Загальні питання

1. Підготовка призовників з військово-технічних
спеціальностей (далі - призовники) до військової служби у Збройних
Силах та інших військових формуваннях, утворених відповідно до
законів України (далі - Збройні Сили та інші військові
формування), проводиться:

     призовників - учнів професійно-технічних навчальних закладів,
які    навчаються    у   них   за   професіями,   спорідненими   з
військово-обліковими спеціальностями, - безпосередньо   в   цих
закладах;

     призовників, які працюють, і тих, що тимчасово не працюють, а
також учнів   професійно-технічних   навчальних   закладів,   які
навчаються    у    них    за   професіями,   не   спорідненими   з
військово-обліковими спеціальностями, - у навчальних закладах
Товариства   сприяння   обороні   України   (ТСО   України) та у
професійно-технічних навчальних закладах   (далі   -   навчальні
заклади).

2. Завданнями підготовки призовників є:

набуття призовниками теоретичних знань та практичних навичок
для самостійної роботи на військовій техніці;

удосконалення військових знань і навичок з допризовної
підготовки, одержаних призовниками у вищих навчальних закладах I і
II рівнів акредитації, професійно-технічних та загальноосвітніх
навчальних закладах;

виховання призовників у дусі готовності до бездоганного
виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

     3. Кількість призовників, які   підлягають   підготовці   з
військово-технічних   спеціальностей, та перелік спеціальностей
визначаються   Міноборони   разом   з   іншими    заінтересованими
центральними органами виконавчої влади за участю ТСО України та
затверджуються Кабінетом Міністрів України.

4. Мінфін забезпечує фінансування з державного бюджету
підготовки призовників у межах затверджених обсягів.

5. Міноборони:

здійснює разом з іншими заінтересованими центральними
органами виконавчої влади, а також ТСО України контроль за
організацією, проведенням і результатами підготовки призовників з
військово-технічних спеціальностей, її програмним і методичним
забезпеченням, визначає кількість призовників, які проходять таку
підготовку, та перелік відповідних спеціальностей;

     доводить до управлінь оперативного командування, військового
комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та
Севастопольського   міських    військових    комісаріатів    через
Генеральний   штаб   Збройних   Сил   завдання   щодо   підготовки
призовників;

погоджує розроблені заінтересованими центральними органами
виконавчої влади, ТСО України навчальні плани і програми
підготовки призовників, затверджує табелі та норми постачання
військової техніки, озброєння і майна;

здійснює матеріально-технічне забезпечення навчальних
закладів згідно з табелями і нормами постачання, ремонт військової
техніки, озброєння і майна в установленому порядку;

надає методичну допомогу заінтересованим центральним органам
виконавчої влади, ТСО України у проведенні навчально-методичних
зборів керівників підпорядкованих їм навчальних закладів;

здійснює контроль за своєчасним та якісним комплектуванням
військовими комісаріатами навчальних закладів призовниками, а
також за організацією і проведенням державних кваліфікаційних
іспитів.

     6. Міноборони, а також органи управління інших утворених
відповідно до законів України військових формувань, управління
оперативних   командувань,   військові   комісаріати   призначають
посадових   осіб,   відповідальних   за   координацію   проведення
підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей.

7. Управління оперативного командування:

здійснює контроль за організацією, проведенням і результатами
підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей;

розробляє та здійснює заходи щодо підготовки призовників,
організації та проведення шефської роботи і
військово-патріотичного виховання в навчальних закладах силами
військових частин і військових навчальних закладів, розташованих у
зоні відповідальності оперативного командування, незалежно від їх
підпорядкування;

визначає кандидатури голів державних кваліфікаційних комісій,
здійснює контроль за організацією і проведенням державних
кваліфікаційних іспитів;

планує та здійснює матеріально-технічне забезпечення
навчальних закладів згідно з діючими табелями і нормами
постачання, ремонт військової техніки, озброєння та майна в
установленому порядку;

надає методичну допомогу органам управління освітою,
комітетам ТСО України в організації та проведенні
навчально-методичних зборів керівних та педагогічних працівників
навчальних закладів.

8. Військові комісаріати:

беруть участь в організації та здійсненні контролю за
проведенням і результатами підготовки призовників з
військово-технічних спеціальностей, її програмним і методичним
забезпеченням;

здійснюють відбір і направляють у навчальні заклади
призовників, придатних за медичними та іншими показниками для
проходження підготовки з військово-технічних спеціальностей,
проводять роботу з їх військово-професійної орієнтації;

організовують та забезпечують роботу державних
кваліфікаційних комісій;

надають допомогу навчальним закладам у доборі педагогічних
працівників, проведенні навчально-методичних зборів;

інформують відповідні місцеві держадміністрації, органи
місцевого самоврядування про стан підготовки призовників з
військово-технічних спеціальностей та вносять пропозиції щодо
поліпшення підготовки молоді до військової служби;

ведуть встановлені облік та звітність.

9. МОН України, інші центральні органи виконавчої влади і ТСО
України, яким підпорядковані навчальні заклади:

здійснюють керівництво, контроль і надання допомоги
підпорядкованим навчальним закладам у підготовці призовників та
несуть відповідальність за її якість;

визначають разом з Міноборони кількість призовників, які
підлягають підготовці з військово-технічних спеціальностей у
навчальних закладах;

доводять до органів управління освітою, комітетів ТСО України
завдання щодо підготовки призовників;

організовують підготовку призовників;

впроваджують заходи щодо проведення військово-шефської роботи
і військово-патріотичного виховання в навчальних закладах;

організовують розроблення і видання навчальних планів та
програм для підготовки призовників з військово-технічних
спеціальностей, подають на затвердження Міноборони пропозиції щодо
норм постачання військової техніки, озброєння і майна;

подають органам постачання Міноборони обліково-звітні
документи, заявки з питань матеріально-технічного забезпечення
підготовки призовників;

організовують перед початком навчального року
навчально-методичні збори керівників навчальних закладів та інші
заходи;

делегують представників органів управлінь освітою, комітетів
ТСО України, навчальних закладів для роботи у відповідних комісіях
з питань приписки, призовних комісіях за попереднім узгодженням з
головами комісій;

надають навчальним закладам допомогу у плануванні та
організації навчально-виховного процесу, кадровому, методичному і
матеріально-технічному забезпеченні підготовки призовників;

організовують проведення ліцензування, атестації та
акредитації навчальних закладів.

Комплектування навчальних закладів призовниками

10. Комплектування навчальних закладів призовниками
здійснюють районні (міські) військові комісаріати з урахуванням їх
нахилів, професійної орієнтації, досвіду практичної роботи, стану
здоров'я.

Юнаки, які не пройшли допризовну підготовку, та ті, що мають
судимість або стосовно яких здійснюється кримінальне провадження,
у навчальні заклади, які здійснюють підготовку призовників з
військово-технічних спеціальностей, не направляються. { Абзац
другий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 868 ( 868-2012-п ) від 19.09.2012 }

11. Призовники, направлені військовими комісаріатами на
навчання, іменуються курсантами (слухачами). З курсантів
(слухачів) формуються навчальні взводи чисельністю 25-30 чоловік.

     Навчальні взводи, курсанти (слухачі) яких навчаються за
професіями, спеціальностями, пов'язаними з роботами на об'єктах з
підвищеною   небезпекою   праці,   що   перебувають під наглядом
спеціально уповноважених державних   органів,   реєструються   в
установленому порядку.

     12. Курсанти (слухачі), що навчаються за військово-технічними
спеціальностями у   професійно-технічних   навчальних   закладах,
навчальних закладах ТСО України, плату за проходження медичного
огляду та складання   державних кваліфікаційних   іспитів   не
здійснюють.

13. Відбір призовників, які після закінчення навчання
направляються в режимні та спеціальні частини, проводиться в
установленому порядку.

     Комплектування навчальних закладів призовниками на замовлення
військових формувань здійснюється за загальною системою проведення
підготовки призовників для військ. Компенсація витрат Міноборони,
пов'язаних з найманням житла на період навчання   зазначених
призовників,   проїздом   до місця навчання (зборів) і назад,
здійснюється цими військовими формуваннями під час проведення
призову громадян на строкову військову службу залежно від обсягів
призову.

14. Відрахування курсантів (слухачів) з навчальних закладів
здійснюється за наказом районного (міського) військового комісара,
який направив призовників на навчання, за поданням керівника
навчального закладу у разі:

незадовільної успішності, невиконання навчального плану і
програм та пропуску більш як 20 відсотків занять;

вступу до вищого навчального закладу або призову на строкову
військову службу до закінчення навчання;

зміни місця проживання;

заподіяння навчальному закладу шкоди, а також вчинення дій,
за які законодавством передбачається кримінальна або
адміністративна відповідальність.

Організація навчально-виховного процесу

15. Організація навчально-виховного процесу повинна
забезпечувати високу якість професійної підготовки призовників для
успішного виконання ними обов'язків під час проходження військової
служби та здійснюватися відповідно до нормативно-правових актів з
питань освіти.

16. Планування навчально-виховного процесу повинно
забезпечувати своєчасне та якісне виконання вимог навчальних
програм, раціональне використання навчально-матеріальної бази і
робочого часу педагогічних працівників.

     17. Загальнотехнічне,     професійно-теоретичне      навчання
курсантів   (слухачів)   повинно   проводитися у спеціалізованих
навчальних кабінетах (класах), аудиторіях, лабораторіях у формі
різних типів уроків, лекцій, теоретичних і практичних семінарів,
лабораторних та   практичних   занять,   індивідуальних   занять,
екскурсій тощо.

18. Форми навчання визначаються вимогами навчальних програм,
складом і рівнем підготовленості курсантів (слухачів), наявністю і
станом навчального устаткування та технічних засобів навчання,
місцем і тривалістю занять.

19. Навчання курсантів (слухачів) здійснюється в навчальних
закладах та їх філіях за денною, вечірньою (змінною) формами з
відривом або без відриву від виробництва з урахуванням
максимального наближення їх випуску до часу призову.

20. Виховна робота є складовою частиною навчального процесу і
повинна проводитися як у навчальний, так і позанавчальний час.
Основою виховання є військово-шефська робота
військово-патріотичного спрямування.

     21. Методична робота у навчальному закладі проводиться з
метою    підвищення    професійної    кваліфікації    педагогічних
працівників, удосконалення змісту, форм і методів навчання і
виховання,     вивчення,    узагальнення    і    впровадження    у
навчально-виховний процес   передового   педагогічного   досвіду,
досягнень сучасного виробництва, науково-технічного прогресу.

Навчально-методичні збори керівників, а також інших
працівників навчальних закладів проводяться перед початком
навчального року органами управління освітою і комітетами ТСО
України.

Підвищення кваліфікації керівних і педагогічних працівників
навчальних закладів проводиться один раз на п'ять років.

Навчально-матеріальна база

     22. Навчальні      заклади      повинні      мати     сучасну
навчально-матеріальну   базу,   яка   забезпечує   високу   якість
підготовки   призовників.   Відповідно   до професійного напряму
навчально-матеріальна база, як правило, включає:

спеціалізовані навчальні кабінети (класи), майстерні,
лабораторії, інші навчальні й навчально-допоміжні приміщення,
оснащені сучасним устаткуванням, технічними засобами навчання,
навчальним і наочним приладдям;

табельну військову техніку, озброєння і майно;

автодроми, полігони, кранодроми, навчальні поля, спеціальні
навчально-тренувальні комплекси;

автомобільні парки (гаражі), ангари та стоянки техніки,
побутові приміщення та майно для забезпечення навчального процесу
тощо.

23. Навчальні кабінети (класи), майстерні, лабораторії, інші
навчальні й навчально-допоміжні приміщення, автодроми, полігони,
кранодроми, автомобільні парки (гаражі) тощо майть бути обладнані
відповідно до вимог нормативних документів, навчальних планів та
програм з професійно-технічної освіти.

24. Військова техніка, озброєння і майно повинні бути не
нижче II категорії, а машини мати запас ходу (моторесурсу) до
чергового ремонту згідно з діючими нормами. Озброєння видається
навчальним закладам, які мають відповідні документи.

Навчальні заклади повинні забезпечити зберігання військової
техніки, озброєння і майна, їх експлуатацію та ремонт згідно з
діючими нормами і порядком.

   Середній і капітальний ремонт військової техніки, озброєння і
майна,   які   використовуються   для   забезпечення    підготовки
призовників,    здійснюється   на   ремонтних   підприємствах   (у
майстернях) Міноборони або на договірних засадах на підприємствах,
в установах, організаціях незалежно від форми власності.

Списання військової техніки, озброєння і майна здійснюється в
установленому порядку.

25. Доставка та перевезення військової техніки, озброєння і
майна здійснюється транспортом Міноборони згідно з вимогами
Положення про військові перевезення або транспортом ТСО України,
інших центральних органів виконавчої влади за рахунок Міноборони.

Державні кваліфікаційні іспити

26. Підготовка призовників закінчується державними
кваліфікаційними іспитами (далі - іспити), які проводяться
державними кваліфікаційними комісіями.

Склад комісії та зміни до нього затверджуються наказом
керівника навчального закладу, що здійснює підготовку призовників,
за узгодженням з відповідним органом управління
професійно-технічною освітою.

Головою комісії затверджується представник Збройних Сил,
визначений управлінням оперативного командування, заступником
голови - керівник або заступник керівника навчального закладу,
членами - представники військового комісаріату та навчального
закладу.

У разі проведення кваліфікаційної атестації призовників з
професій, спеціальностей та спеціалізацій, пов'язаних з роботами
на об'єктах з підвищеною небезпекою праці, що перебувають під
наглядом спеціально уповноважених державних органів, до складу
комісій включаються представники цих органів.

27. До іспитів допускаються курсанти (слухачі), які пройшли
повний курс навчання, виконали всі практичні роботи, склали заліки
й одержали позитивні підсумкові оцінки з усіх навчальних
предметів.

28. Військові комісаріати на підставі заявок навчальних
закладів за 10-15 днів до початку іспитів сповіщають командирів
військових частин про терміни прибуття голів державних
кваліфікаційних комісій для участі в роботі цих комісій.

29. Державна кваліфікаційна комісія:

встановлює відповідність результатів вихідного або проміжного
контролю обсягів і рівня професійних знань, умінь та навичок
призовників вимогам державних стандартів професійно-технічної
освіти;

     визначає, керуючись     кваліфікаційними     характеристиками
професій   працівників   або   кваліфікаційними   характеристиками
випускників,    фактичний   рівень   кваліфікації   й   готовності
випускників навчального закладу до самостійного виконання робіт із
здобутих професій, спеціальностей та спеціалізацій і присвоює
відповідні розряди (класи, категорії);

готує обгрунтовані рішення й висновки;

вносить у разі потреби до органів управління
професійно-технічною освітою, навчальних закладів пропозиції щодо
поліпшення забезпечення та здійснення підготовки кваліфікованих
робітників.

30. Курсанти (слухачі), що не склали іспитів з поважних
причин або одержали оцінку "незадовільно", допускаються до
повторного складання іспитів в установленому порядку.

31. Такими, що закінчили навчання, вважаються курсанти
(слухачі), які пройшли повний курс професійно-технічного навчання,
одержали на іспитах позитивні оцінки з усіх предметів, успішно
пройшли кваліфікаційну атестацію й одержали свідоцтво
встановленого державного зразка.

Курсантам (слухачам), які навчалися професій, пов'язаних з
роботою на транспортних засобах та на об'єктах, що перебувають під
наглядом спеціально уповноважених державних органів, разом із
свідоцтвом видається посвідчення встановленого зразка на право
керування (експлуатації) транспортними засобами.

32. Районні (міські) військові комісаріати в
обліково-послужній картці призовника роблять запис про здобуту
професію, спеціальність.

Контроль за проведенням підготовки призовників

     33. Контроль    за    проведенням    підготовки   призовників
здійснюється   Міноборони   разом   з   іншими   заінтересованими
центральними органами виконавчої влади, Центральним комітетом ТСО
України та управліннями оперативних командувань,   військовими
комісаріатами.

34. Критерії оцінки роботи навчального закладу з питань
підготовки призовників визначаються заінтересованими центральними
органами виконавчої влади, ТСО України.

35. Перевірка навчальних закладів з питань підготовки
призовників проводиться, як правило, один раз на три роки
органами, зазначеними у пункті 33 цього Положення.

За результатами перевірки складається акт.

СХВАЛЕНО

Указом Президента України

від 25 жовтня 2002 року №948/2002

Концепція допризовної підготовки

і військово-патріотичного виховання молоді

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Метою Концепції допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді (далі — Концепція) є:

• визначення основних напрямів удосконалення допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді;

• забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки молоді до захисту Вітчизни;

• вироблення єдиних поглядів на проблему виховання патріота ' і громадянина;

• визначення ролі державних органів в організації та проведенні допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді;

• удосконалення педагогічних форм і методів навчання молоді основ військової справи;

• формування у молоді високої патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання громадянського і конституційного обов'язку щодо захисту національних інтересів України;

• узгодження дій міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо цілеспрямованої підготовки молоді до захисту Вітчизни; • • створення системи шефських зв'язків військових частин і вищих військових навчальних закладів з навчальними закладами, в яких проводиться допризовна підготовка, взаємодії з ветеранськими та іншими громадськими організаціями патріотичного спрямування.

Допризовна підготовка і військово-патріотичне виховання,молоді мають здійснюватися відповідно до вимог Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України і за такими принципами:

• державна спрямованість;

• науковість;

• пріоритет гуманістичних І демократичних цінностей, повага до конституційних прав і свобод людини і громадянина;

• виховання молоді на патріотичних, історичних та бойових традиціях Українського народу;

• взаємозалежність та узгодженість змісту, форм і методів допризовної підготовки та виховної роботи.

2. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОПРИЗОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДІ

Головними завданнями допризовної підготовки є:

• ознайомлення молоді з основними положеннями Конституції України про захист Вітчизни, Законів України «Про оборону України», «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», інших нормативно-правових актів з питань оборони, військового будівництва та проходження військової служби;

• усвідомлення молоддю свого обов'язку в разі виникнення загрози суверенітету та територіальній цілісності України;

• набуття знань про функції Збройних Сил України та інших військових формувань, їх характерні особливості;

• засвоєння основ військової справи, цивільної оборони і медико-санітарної підготовки;

• здійснення психологічної підготовки до військової служби.

Допризовна підготовка має здійснюватися за такими напрямами:

1) вивчення історії українського війська.

Розглядаються призначення, організаційна структура, озброєння і тактика ведення бойових дій (визначні битви) війська княжих часів, козацького війська, військових формувань у боротьбі за національну державність у 1917-1920 роках, у тому числі українських січових стрільців, армії Української Народної Республіки, Радянської Армії, Збройних Сил України та інших військових формувань. Формування у молоді ідеалу людини-патріота, захисника Вітчизни на прикладах героїчної боротьби Українського народу за незалежність;

2) ознайомлення із законодавством з військових питань.

Вивчаються положення Конституції України (254к/96-ВР), Законів України «Про оборону України» (1932-12), «Про Збройні Сили України» (1934-12), «Про Державну прикордонну службу України» (661-15), «Про Цивільну оборону України» (2974-12),«Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (2232-12), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (2011-12), Воєнної доктрини України (3529-12), статути Збройних Сил України, положення про проходження військової служби, особливо в частині, що стосується прав, обов'язків і відповідальності громадян за порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу. Формуються правильні уявлення про походження Військової присяги і бойового прапора, військових відзнак і символіки України, про зміст, значення та порядок складання Військової присяги. Розкриваються відмінності між військовою та альтернативною (невійськовою) службою;

(Підрозділ 2 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Указом Президентам 1227/2003 (1227/2003) від 29.10.2003) г 3) ознайомлення із структурою і завданнями Збройних Сил України та інших військових формувань.

Набуваються знання про призначення, структуру і завдання Збройних Сил України та інших військових формувань, видів Збройних Сил України напрями їх реформування та розвитку, основні види озброєння і військової техніки, професії, які використовуються у військах. Вивчаються існуючі в Україні системи військової підготовки та організації внутрішньої і вартової служби, повсякденної життєдіяльності військ. Проводиться ознайомлення з основними нормами речового, продовольчого і грошового забезпечення військовослужбовців;

4) вивчення основ Цивільної оборони України з урахуванням знань та вмінь, набутих під час засвоєння програми «Безпека життєдіяльності людини»:

* вивчаються основи Цивільної оборони України, зокрема способи і засоби захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і сучасних засобів ураження, вражальної дії основних небезпечних хімічних речовин, які використовуються у промисловості та сільському господарстві, і порядок оповіщенні населення про заходи цивільної оборони, основи рятувальних та інших невідкладних робіт під час

ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

* організується навчання щодо здійснення на практиці заходів із захисту населення під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру, роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю, дії у складі поста радіаційного і хімічного спостереження;

* проводиться ознайомлення з основами здійснення заходів щодо евакуації населення, організації захисту тварин і рослин, проведення дезактиваційних, дегазаційних, дезінфекційних робіт, часткової та повної санітарної обробки людей, з уражальними факторами в разі застосування зброї масового ураження; б) набуття практичних навичок з основ військової справи, у числі з вогневої, тактичної, прикладної фізичної та медико-санітарної підготовки.

Під час занять з вогневої підготовки вивчаються правила безпеки під час поводження із зброєю, призначення, бойові властивості і принцип роботи сучасної стрілецької зброї, ручних осколкових гранат. Для виконання вправ з практичних стрільб з малокаліберної(пневматичної) гвинтівки і автомата використовуються тири та стрільбища навчальних закладів, базових навчальних закладів і центрів допризовної підготовки у районах (містах), навчальних закладів Товариства сприяння обороні України, військових частин І вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України та інших військових формувань, а в разі розташування навчальних закладів на великій відстані від військових частин — органів внутрішніх справ.

Тактична підготовка має надати молоді знання про характеристику загальновійськового бою, види вогню і маневру, організацію механізованого відділення у військах, основи топографії, навчити застосовувати способи пересування на полі бою, обирати та обладнувати вогневу позицію, вести спостереження в заданому секторі, визначати розташування цілей відносно орієнтирів, застосовувати ручні гранати.

Прикладна фізична підготовка спрямовується на розвиток сили, витривалості, швидкості, спритності, сміливості, координації рухів. Молодь залучається до регулярних занять фізичною культурою і спортом, у тому числі прикладними видами спорту, набуває навичок подолання перешкод, здійснення марш-кидків, метання гранат, бігу на лижах, гімнастики, рукопашного бою тощо.

Під час занять з медико-санітарної підготовки вивчаються способи визначення причин припинення серцевої діяльності і дихання, набуваються навички правильного користування шприц-тюбиком, накладання стерильної пов'язки на голову, передпліччя, ліктьовий і плечовий суглоби, шини з підручного матеріалу при переломах кісток, проведення штучної вентиляції легенів і непрямого масажу серця;

6) психологічна підготовка

Ця підготовка спрямовується на формування у молодої людини психологічної готовності до діяльності у складі військового колективу в умовах проходження військової служби, а також до дій в екстремальних ситуаціях.

Допризовна підготовка включається як складова до визначеної державою системи освіти вищих навчальних закладів І і II рівнів акредитації, професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів та проводиться за програмами, затвердженими відповідно до законодавства і погодженими з Міністерством оборони України. Допризовна підготовка є обов'язковим навчальним предметом і включається до інваріантної частини навчального плану. Допризовна підготовка проводиться протягом усього навчального року. Наприкінці навчання організовуються 3-5-денні навчально-польові заняття на базі військових частин, військових комісаріатів, центрів допризовної підготовки, базових навчальних закладів або безпосередньо в навчальних закладах.

Курс допризовної підготовки доцільно визначити з урахуванням досвіду її проведення загальним обсягом не менш як 140 навчальних годин у навчальних закладах усіх категорій, з них І8-30 годин — на проведення навчально-польових занять. При цьому необхідно враховувати запланований поетапний перехід Збройних Сил України на комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, що супроводжуватиметься поступовим скороченням чисельності особового складу, строку проходження строкової військової служби 18 до 12 місяців і строків підготовки молодших спеціалістів у навчальних військових частинах, збільшенням кількості випускників навчальних закладів, які після досягнення 25-річно-го віку без проходження строкової військової служби беруться на військовий облік військовозобов'язаних і призначаються для комплектування військових частин на воєнний час, маючи лише допризовну підготовку.

Навчально-польові заняття проводяться у формі комплексних {занять з метою оцінювання, закріплення та вдосконалення вміння і навичок, набутих учнями (студентами) впродовж навчального року, і передбачають виконання нормативів з основ цивільної оборони та військової справи з використанням зброї, в тому числі стрільбу з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами, приладів, спорядження, засобів інженерного озброєння та індивідуального захисту, спортивного обладнання тощо. Заходи, спрямовані на формування психологічної готовності молоді до військової служби, проводяться на місцевості у вигляді гри, естафети, змагання.

Стрільба з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами проводиться на відповідно обладнаних стрільбищах і в тирах за планами військових комісаріатів на підставі наказів, погоджених з начальником гарнізону (командиром військової частини, начальником вищого військового навчального закладу), органом управління освітою і керівником навчального закладу.

Навчальний час на допризовну підготовку для загальноосвітніх навчальних закладів визначається базовими навчальними планами, для професійно-технічних навчальних закладів — типовими навчальними планами підготовки кваліфікованих робітників, а для вищих навчальних закладів І і II рівнів акредитації — освітньо-професійними програмами підготовки фахівців.

Програми допризовної підготовки мають охоплювати всі її напрями з визначенням обсягу навчальних годин за кожним розділом навчання, а також норм забезпечення навчальних закладів навчальними посібниками, озброєнням, військовим та іншим майном, Крім того, у програмах зазначаються перелік обов'язкових елементів навчально-матеріальної бази, основні нормативи з основ військової справи та умови їх виконання, критерії оцінки знань і навичок з допризовної підготовки.

Для поглибленого вивчення курсу допризовної підготовки використовуються навчальні години, передбачені варіативною частиною навчального плану, організовується гурткова робота, а також надається можливість навчання у спеціалізованих класах, військових ліцеях, ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, центрах допризовної підготовки та навчальних закладах Товариства сприяння обороні України.

Передбачається можливість залучення до допризовної підготовки дівчат за власним бажанням у разі згоди їх батьків, опікунів або піклувальників.

Допризовна підготовка молоді, яка не навчається, організовується за рішенням місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування на базі міських (районних) військових комісаріатів, центрів допризовної підготовки, базових | навчальних закладів, оборонно-спортивних оздоровчих таборів або військових частин залежно від наявних умов.

З метою розвитку заінтересованості учнів (студентів) у вивчення основ військової справи, підвищення рівня їх фізичної та психологічної підготовки проводяться всеукраїнські і регіональні спартакіади, змагання з військово-прикладних видів спорту, і оборонно-масової і військово-патріотичної спрямованості.

Для вдосконалення допризовної підготовки, впровадження її нових форм в умовах переходу Збройних Сил України на комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, здійснюється науково-дослідницька робота, поглиблена співпраця навчальних закладів освіти з науковими установами.

3. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

Завданнями військово-патріотичного виховання молоді є;

• формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;

• виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції (254к/96-ВР) і законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та громадські справи;

• формування здібностей до аналізу зовнішньої та внутрішньополітичної обстановки, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях, а також у підтриманні належної обороноздатності країни;

• створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо виховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України;

• формування прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості;

• підвищений престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді, формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави і служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, здійснення конкурсного відбору кандидатів для вступу у вищі військові навчальні заклади і проходження військової служби за контрактом;

• створення системи військово-патріотичного виховання.

Військово-патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами:

• державний — базується на забезпеченні державою системи військово-патріотичного виховання;

• соціальний — ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій Українського народу;

• військовий — передбачає вивчення військової історії України, переможних битв українського війська, основних зразків техніки і озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;

• психолого-педагогічний — ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, їх урахуванні у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду військово-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;

• правовий -- передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури. Методами військово-патріотичного виховання молоді є:

• переконання — формування впевненості в суспільній рясності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;

• стимулювання — реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання; .

• особистий приклад— діяльність вихователя, який має бути взірцем для молоді, забезпечити педагогічну вимогу, вміє дати доручення і перевірити його виконання;

• самопідготовка — процес активного формування і самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом самозобов'язання, самостійне навчання та самоконтролю.

Військово-патріотичне виховання здійснюється у формі, лекцій, бесід, розповідей, екскурсій до музеїв військових частин установ, підприємств, вищих навчальних закладів, зустрічей із ветеранами війни, праці та військової служби „походів по місцях бойової слави, пошукової роботи, участі у роботі клубів таї гуртків військово-патріотичного спрямування.

Однією з основних форм військово-патріотичного виховання є військово-шефська робота, яка полягає в установленні та триманні зв'язків військових частин, вищих військових навчальних закладів з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, трудовими колективами, цивільним навчальними закладами, громадськими організаціями з проведення спільних заходів з військово-патріотичного виховання молоді, виховання у неї громадянських почуттів та якостей

Для організації військово-шефської роботи, військової професійної орієнтації і патріотичного виховання молоді на основі пропозицій військових комісаріатів, погоджених з органа управління освітою, наказами командувачів військ оперативних командувань (начальників гарнізонів) військові частини та військові навчальні заклади незалежно від їх підпорядкування закріплюються за цивільними навчальними закладами з

урахуванням можливості подальшого комплектування випускниками цих навчальних закладів шефських військових частин під час призову на строкову військову службу та військову службу за контрактом.

Формами військово-шефської роботи-є:

• організація днів відвідування військових частин з нагоди, державних та військових професійних свят, днів частин, складання Військової присяги;

* запрошення представників підшефних колективів як спостерігачів під час проведення тактичних навчань, організація тематичних вечорів, зустрічей з особовим складом військових, сім'ями військовослужбовців;

* залучення молоді до участі в упорядкуванні меморіальних комплексів, пам'ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

* надання допомоги місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у створенні навчально-матеріальної бази навчальних закладів, необхідної для проведення допризовної підготовки;

* організація змагань з військово-прикладних видів спорту;

* проведення стрільб з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами.

Організація взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, керівників навчальних закладів, підприємств, установ з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, організаціями та установами з питань військово-патріотичного виховання здійснюється на підставі договорів про співробітництво, які укладаються, як правило, на рік і передбачають правові засади спільної роботи і порядок взаємодії сторін, їх взаємні зобов'язання. Як додаток до договору може бути розроблений план спільної роботи на рік, що затверджується посадовими особами, які підписують договір.

Спільні заходи плануються з урахуванням інтересів сторін та визначенням розподілу їхніх повноважень і відповідальності.

Загальне керівництво військово-шефською роботою здійснюється органами виховної роботи Міністерства оборони України, військ Цивільної оборони України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, а безпосереднє — органами виховної роботи видів Збройних Сил України, управлінь оперативних командувань, відповідними органами інших військових формувань через органи виховної роботи військових частин, вищих військових навчальних закладів у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також із заінтересованими громадськими та іншими організаціями.

(Абзац розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента1227/2003 (1227/2003) від 29.10.2003)

4. КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНА БАЗА ДОПРИЗОВНОЇ ПІДГОТОВКИ І ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

Проведення допризовної підготовки та організацію військово- патріотичного виховання молоді забезпечують викладачі допризовної підготовки (заступники керівників навчальних закладів з військово-патріотичного виховання або виховної роботи чи фізичної культури і спорту), які входять до штату навчального закладу. Крім цього, до проведення занять з допризовної підготовки на договірних і засадах можуть залучатися представники військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових комісаріатів.

На посади викладачів допризовної підготовки призначаються випускники вищих педагогічних навчальних закладів, які здобули освіту за спеціальністю викладача допризовної підготовки, а також офіцери запасу або у відставці, які мають вищу освіту, спроможні за віком і станом здоров'я якісно проводити заняття.!

Підготовка викладачів допризовної підготовки здійснюється у військових навчальних підрозділах вищих педагогічних навчальних закладів. Добір кандидатів на навчання в них провадять військові частини з військовослужбовців, які підлягають звільненню в запас, а також військові комісаріати разом з органами управління освітою з цивільної молоді.

Викладач допризовної підготовки має знати вимоги щодо І готовки молоді до військової служби, постійно підвищувати свій професійний рівень.

Викладач допризовної підготовки (заступник керівника навчального закладу з військово-патріотичного виховання або виховної роботи чи фізичної культури і спорту):

• організовує і проводить заняття з допризовної підготовки;

• бере участь у створенні та вдосконаленні навчально-матеріальної бази, необхідної для проведення допризовної підготовки;

• веде облік, зберігає та видає озброєння,. боєприпаси і військове майно, не менш як один раз на місяць перевіряє їх наявність і технічний стан;

• організовує разом з викладачем фізичної культури змагання з військово-прикладних видів спорту;

• бере участь в організації та проведенні районних (міських) змагань з військово-прикладних видів спорту і цивільної оборони;

• використовує військово-шефську допомогу для підвищення ефективності занять з допризовної підготовки;

• веде роботу з військово-професійної орієнтації молоді, відбору і підготовки її для вступу до вищих військових навчальних закладів;

* бере участь у складанні характеристик на юнаків допризовного і призовного віку, проведенні заходів, пов'язаних з припискою громадян до призовних дільниць, а також забезпечує своєчасне прибуття юнаків за викликом до військових комісаріатів;

* організовує і разом з педагогічним колективом навчального закладу проводить роботу з військово-патріотичного виховання молоді.

Викладач допризовної підготовки систематично підвищує : професійний рівень під час навчально-методичних зборів, навчання на факультетах при інститутах підвищення кваліфікації перепідготовки кадрів, методичних занять, роботи в позаштатних методичних радах при військових комісаріатах, у методичній комісії навчального закладу, а також самостійно.

Для проведення допризовної підготовки в навчальних закладах створюється навчально-матеріальна база, яка має забезпечити виконання відповідних програм. У разі відсутності в навчальному закладі окремих елементів навчально-матеріальної бази (тирів, : перешкод тощо) за рішенням місцевого органу виконавчої [ або органу місцевого самоврядування заняття проводяться на базі іншого навчального закладу. З цією метою, а також для забезпечення умов для поглибленого вивчення курсу допризовної підготовки, проведення цілеспрямованої роботи з військової профорієнтації в містах, районах можуть створюватися центри допризовної підготовки, базові навчальні заклади, використовуватись навчальні заклади Товариства сприяння обороні України.

Для проведення занять із допризовної підготовки і заходів щодо військово-патріотичного виховання молоді (особливо під час проведення навчально-польових занять) максимально використовується база шефських військових частин і вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України та інших військових формувань.

Навчальні заклади забезпечуються програмами, підручниками та навчально-методичними посібниками з допризовної підготовки в установленому порядку.

Озброєння, боєприпаси і військове майно видаються Міністерством оборони України у користування навчальним закладам через органи постачання оперативних командувань і військові комісаріати відповідно до норм, установлених програмами допризовної підготовки, погодженими з цим Міністерством.

Відповідно до програм допризовної підготовки органи управління у справах цивільної оборони та органи охорони здоров'я забезпечують навчальні заклади навчальним майном згідно із заявками органів управління освітою.

Фінансове забезпечення допризовної підготовки здійснюється в межах призначень на освіту, передбачених Законом України про Державний бюджет.

Для проведення заходів із військово-патріотичного виховання використовуються заклади культури, музеї, кімнати бойової і трудової слави, військово-патріотичні клуби тощо, організовується догляд та впорядкування меморіальних комплексів, пам'ятників, братських могил та інших поховань захисників Вітчизни.

5. ОРГАНІЗАЦІЯІ КЕРІВНИЦТВО ДОПРИЗОВНОЮ ПІДГОТОВКОЮ І ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНИМ ВИХОВАННЯМ МОЛОДІ

Відповідальність за організацію та проведення допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді несуть у межах повноважень міністерства та інші центральні і місце органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Міністерство освіти і науки України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади:

• здійснюють керівництво допризовною підготовкою і військово-патріотичним вихованням молоді;

• розробляють і затверджують або погоджують нормативно-правові акти з питань допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді;

• забезпечують навчально-методичну підготовку викладачів допризовної підготовки;

• планують і разом з Міністерством оборони України організовують настановні збори для осіб, які вперше призначені на посаду викладача допризовної підготовки;

• надають допомогу органам управління освітою в організації та проведенні допризовної підготовки, створенні навчально- матеріальної бази, зберіганні озброєння, боєприпасів і військового майна;

• вивчають, узагальнюють та поширюють позитивний , проведення допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді.

Міністерство оборони України за участю інших централь органів виконавчої влади:

• розробляє та погоджує нормативно-правові акти з питань допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді;

* організовує і проводить навчально-методичні збори з посадовими особами військових комісаріатів, які відповідають за допризовну підготовку і військово-патріотичне виховання молоді;

• бере участь у розробленні програм допризовної підготовки;

* узагальнює і поширює позитивний досвід проведення допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді.

Інші Органи управління освітою:

^* забезпечують виконання заходів з питань організації та проведення допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді;

• організовують проведення навчально-польових занять з метою закріплення знань і навичок, набутих на заняттях з допризовної підготовки;

• сприяють (утворенню навчально-матеріальної бази і належних умов для набуття теоретичних знань та практичних навичок під час проведення класних і навчально-польових занять;

• надають допомогу навчальним закладам у встановленні та розвитку шефських зв'язків з розташованими на території області, міста, району військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами;

• вивчають, узагальнюють і поширюють позитивний досвід проведення допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді. Управління оперативних командувань:

• розробляють і здійснюють заходи щодо організації шефської роботи та військово-патріотичного виховання молоді силами військових частин і вищих військових навчальних закладів, незалежно від їх підпорядкування, розташованих на території оперативного командування;

• вживають заходів щодо забезпечення навчальних закладів озброєнням, боєприпасами і військовим майном відповідно До норм, визначених програмами допризовної підготовки;

• надають місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування допомогу в створенні навчально-матеріальної бази навчальних закладів, необхідної для проведення допризовної підготовки.

Разом з органами управління освітою у повсякденному керівництві допризовною підготовкою і військово-патріотичним вихованням молоді беруть участь військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні (міські) військові комісаріати. Військові комісаріати:

• проводять добір кандидатів на посади викладачів допризовної підготовки;

• організовують і проводять методичну підготовку викладачів допризовної підготовки; планують і організовують стрільби з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами під час

навчально-польових зборів з молоддю, яка проходить допризовну підготовку, показ їй науково-популярних, хронікальне-документальних кінофільмів на військово-патріотичну тематику;

• організовують разом з начальниками гарнізонів, командирами військових частин і начальниками вищих військових навчальних закладів військово-шефську роботу і військово-патріотичне виховання молоді;

• інформують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про стан допризовної підготовки. Командири військових частин і начальники вищих військових навчальних закладів разом з військовими комісаріатами надають шефську допомогу органам управління освітою, навчальним закладам в організації допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді.

Керівники навчальних закладів несуть відповідальність за проведення та стан допризовної підготовки, військово-патріотичного виховання, створення і вдосконалення навчально-матеріальної бази, підготовку молоді до навчально-польових зборів, зберігання озброєння, боєприпасів і військового майна.

Нормативи з допризовної підготовки, критерії оцінки якості засвоєння учнями курсу допризовної підготовки та основні вимоги до навчально-матеріальної бази визначаються програмами допризовної підготовки.

Для організації роботи з питань допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді у Міністерстві оборони України, Міністерстві освіти і науки України, інших центральних органах виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, а також в управліннях оперативних командувань, військових комісаріатах, управліннях (відділах) місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань управління освітою, у справах цивільної оборони, охорони здоров'я, сім'ї та молоді, фізичної культури і спорту визначаються структурні підрозділи або посадові особи, які відповідають за стан цієї роботи, організацію взаємодії і координації дій між центральними органами виконавчої влади, їх місцевими органами, навчальними закладами, військовими частинами та вищими військовими навчальними закладами.

Контроль за організацією, проведенням і результатами допризовної підготовки, її програмним і методичним забезпеченням здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством освіти і науки України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Перевірку якості засвоєння учнями програм допризовної підготовки, методичної підготовки викладачів, стану навчально-матеріальної бази та організації військово-патріотичного виховання молоді і надання допомоги з цих питань здійснюють також управління оперативних командувань, військові комісаріати разом з органами управління освітою, у справах цивільної оборони та охорони здоров'я.

У разі потреби при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування утворюються комітети (Координаційні ради) з питань допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, до складу яких може бути включено педагогічних працівників, працівників фізичної культури і спорту, культури і мистецтва, представників вищих військових навчальних закладів, військових частин і військових комісаріатів, Товариства сприяння обороні України, а також інших громадських організацій за їх згодою. Комітети (координаційні ради) з питань допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді планують, організовують і проводять свою роботу відповідно до положень про них, які затверджуються керівниками місцевих органів виконавчої влади (органів місцевого самоврядування).